козуля

Ссавець із родини оленевих, заселяє ліси і степи Європи і частини Азії; вис. у холці бл. 90 см; об'єкт полювання.

Значення в інших словниках

1. козуля — козу́ля іменник жіночого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. козуля — косуля, -і, ж. Дика коза; сарна.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. козуля — КОЗУ́ЛЯ, рідко КОСУ́ЛЯ, і, ж. 1. Ссавець родини оленевих з малорозгалуженими невеликими рогами (у самиць); сарна. В Карпатських і Кримських горах можна зустріти благородних оленів, диких кабанів, козулю, куницю (І.  Словник української мови у 20 томах
4. козуля — КОЗУ́ЛЯ (КОСУ́ЛЯ) (дика коза), СА́РНА (СЕ́РНА). В Карпатських і Кримських горах можна зустріти благородних оленів, диких кабанів, козулю, куницю (І.  Словник синонімів української мови
5. козуля — КОЗУ́ЛЯ, КОСУ́ЛЯ, і, ж. Дика коза; сарна. Козуля є цінним мисливським звіром, який дає м’ясо, шкіру й хутро (Звірі .. Карпат.., 1952, 59); В Карпатських і Кримських горах можна зустріти благородних оленів, диких кабанів, козулю, куницю (Цюпа, Україна..  Словник української мови в 11 томах
6. козуля — Козуля, -лі ж. 1) Маленькая корова съ загнутыми назадъ рогами. Желех. Kolb. І. 65. 2) насѣк. Cerambyx. Желех. 3) Двойной крючекъ для ловли рыбы. ум. козулька.  Словник української мови Грінченка