козячий
КО́ЗЯЧИЙ, а, е.
Прикм. до коза́ 1.
Вона ходила коло нього, варила йому зілля, .. поїла козячим молоком (М. Коцюбинський);
Марта Еммануїлівна поправила на плечах стареньку сіру хустку з козячого пуху і далі .. слухала Тамілу (А. Хорунжий);
Тепер доводилося видиратися вгору вузькими козячими стежками (П. Загребельний);
// Зробл. із молока кози.
На столі лежали ранні яблука, козячий сир і щільник (Г. Пагутяк);
// Пошитий із шкури, хутра, вигот. з пуху кози.
Кравчий привів того отрока .. Вид у того був у сажі, в руках була козяча гайда з двома дудками (І. Білик);
На голові в нього гостроверха козяча шапка (Ю. Логвин);
// Такий, як у кози.
Він, не вгаваючи, жебонів своїм козячим голоском, хвалив, сподівався, божився і прохав (М. Коцюбинський);
– Я... я... я тобі... – затрясся Юхрим, в голосі його з'явилися козячі ноти (М. Стельмах);
Козячі очі;
// Який пасе кози.
Раптом [плащ] зачепився за пакіл, залишений козячими пастушатами (Н. Королева).
Словник української мови (СУМ-20)