козячий

КО́ЗЯЧИЙ, а, е.

Прикм. до коза́ 1.

Вона ходила коло нього, варила йому зілля, .. поїла козячим молоком (М. Коцюбинський);

Марта Еммануїлівна поправила на плечах стареньку сіру хустку з козячого пуху і далі .. слухала Тамілу (А. Хорунжий);

Тепер доводилося видиратися вгору вузькими козячими стежками (П. Загребельний);

// Зробл. із молока кози.

На столі лежали ранні яблука, козячий сир і щільник (Г. Пагутяк);

// Пошитий із шкури, хутра, вигот. з пуху кози.

Кравчий привів того отрока .. Вид у того був у сажі, в руках була козяча гайда з двома дудками (І. Білик);

На голові в нього гостроверха козяча шапка (Ю. Логвин);

// Такий, як у кози.

Він, не вгаваючи, жебонів своїм козячим голоском, хвалив, сподівався, божився і прохав (М. Коцюбинський);

– Я... я... я тобі... – затрясся Юхрим, в голосі його з'явилися козячі ноти (М. Стельмах);

Козячі очі;

// Який пасе кози.

Раптом [плащ] зачепився за пакіл, залишений козячими пастушатами (Н. Королева).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me