койка
КО́ЙКА, и, ж.
1. Підвісна постіль із парусини (звичайно на судні).
Коли б у таку погоду високопарусний бриг з'явився на морі, ніхто не побачив би на ньому парусів. Тільки щогли гнулися б.., а команда, прив'язавшися до койок, забула б, де в людей стеля і де підлога (Ю. Яновський).
2. розм. Односпальне ліжко (перев. у лікарні, казармі і т. ін.).
В спальні стояла пружинна койка, умивальник, тумба і невеличка гардеробна шафа (М. Трублаїні);
Коли Карналюка виносили з операційної на койку, йому аплодувала вся палата (О. Довженко);
Андрій з хлопцями тягає галуззя; всі, виснажені і голодні .. Увечері безліч вертає в бараки до своїх нар, тапчанів і койок (В. Барка);
Стояли двi, прикритi зворушливо голубенькими пледиками койки (О. Забужко).
Словник української мови (СУМ-20)