кокора
КОКО́РА, и, ж.
1. Нижня частина стовбура дерева з великим коренем.
Кокора – це нижня частина дерева (переважно хвойного) із великим перпендикулярно розміщеним до стовбура коренем (з навч. літ.).
2. спец. Деталь, вигот. з такої частини стовбура для будування дерев'яних суден.
Часто з коріння й стовбура заготовляють полози для саней, роблять кліщі для хомутів та кокори, що йдуть для суднобудування (з навч. літ.);
Понад берегом на підпорах вимальовувались обриси майбутніх лодій – днища в них довбані, залізними цвяхами прибиті кокори (С. Скляренко).
Словник української мови (СУМ-20)