кокора
КОКО́РА, и, ж., спец. Нижня частина стовбура хвойного дерева разом із перпендикулярним до нього великим коренем, що використовується для будівництва дерев’яних суден.
Часто з коріння й стовбура, заготовляють полози для саней, роблять кліщі для хомутів та кокори, що йдуть для суднобудування (Стол.-буд. справа, 1957, 9);
Понад берегом на підпорах вимальовувались обриси майбутніх лодій [великих човнів] — днища в них довбані, залізними цвяхами прибиті кокори (Скл., Святослав, 1959, 310)
Словник української мови (СУМ-11)