колаген

КОЛАГЕ́Н, у, ч., біохім.

Білкова речовина, що є основним складником кісток та хрящів людини і тварин.

Сполучна тканина – плівки, сухожилки, суглобові зв'язки, хрящі, окістя – складається з колагену та еластину (з наук.-попул. літ.);

Учені десятиліттями не могли зрозуміти молекулярну будову колагену і перший доказ того, що колаген має постійну структуру на молекулярному рівні, було представлено в середині 30-х років ХХ ст. (з навч. літ.);

Лізин бере активну участь у виробленні колагену, який робить шкіру гладенькою та пружною, запобігаючи появі зморщок (з газ.).

Значення в інших словниках

1. колаген — колаге́н іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. колаген — -у, ч., анат. Білкова речовина, що є основною складовою частиною кісток і хрящів людини й тварин.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. колаген — колаге́н (від грец. κόλλα – клей і ...ген) волокнистий білок, що є основною складовою частиною специфічних волокнистих структур сполучної тканини тварин і людини.  Словник іншомовних слів Мельничука
4. колаген — Волокнистий білок з групи склеропротеїнів; є у хребетних, осн. елемент сполучної тканини; утворює т.зв. клеєподібні волокна; к. не розчиняється у воді і органічних розчинниках; у водних розчинах лугів під дією темп. утворює желатин.  Універсальний словник-енциклопедія
5. колаген — КОЛАГЕ́Н, у, ч., анат. Білкова речовина, що є основною складовою частиною кісток і хрящів людини й тварин.  Словник української мови в 11 томах