колегіальний
КОЛЕГІА́ЛЬНИЙ, а, е.
1. Стос. до колегії (у 1, 2 знач.).
Колегіальний орган якої-небудь організації чи установи називається радою (з наук.-попул. літ.);
Особливість української держави, що склалася за часів Б. Хмельницького, виявилася, зокрема, у виборності органів публічної влади та їх фактичній підзвітності виборцям з помітною роллю колегіальних установ – рад різних рівнів (з навч. літ.).
2. Який здійснюється спільно, групою осіб; спільний.
Органи держави відрізняються за територією, на якій вони діють (загальнодержавні й місцеві), за часом дії (постійні й тимчасові), за своїм складом (одноосібні й колегіальні) (з навч. літ.);
Розгляд справ в апеляційній та касаційній інстанціях відбувається лише у колегіальному порядку (з мови документів);
// В основі якого лежить здійснення чого-небудь спільними силами.
Діяльність на колегіальних засадах.
Словник української мови (СУМ-20)