колега
КОЛЕ́ГА, и, ч. і ж.
Товариш за фахом, місцем роботи (перев. у сфері розумової праці), за навчанням у вищій школі і т. ін.
З Ватаги письма [листи] принесли, І всі тихенько зачитали. А ми з колегою лягли Та щось такеє розмовляли (Т. Шевченко);
Був один [Калинович] в бухгалтерії, бо жоден з його колег не з'явився сьогодні на роботу (І. Франко);
Галина була досить горда, .. але людини-друга, з якою можна при потребі поділитися горем і радістю, їй бракувало серед шкільних колег (Б. Антоненко-Давидович);
Найчастiше снилися виробничi сни: дiя вiдбувалася у редакцiї, дiючими особами були колеги (Г. Вдовиченко);
// Форма звертання до особи свого кола.
– Шановні колеги! Ходімо до каплиці й помолимось за молодого княжевича Єремію, щоб Бог подав силу й тяму й хист молодому княжевичеві до наук (І. Нечуй-Левицький);
– Ну, як спалося, колего? – запитав один із студентів, помітивши, що Роман прокинувся (В. Минко);
– Я бажаю вам щастя, колего (О. Бердник);
– О-о, професор Отава, колего! – ще здалеку подав він голос. – Ви до мене? Радий, радий... (П. Загребельний).
Словник української мови (СУМ-20)