колегіальний
КОЛЕГІА́ЛЬНИЙ, а, е.
1. Стос. до колегії (у 1, 2 знач.).
Колегіальний орган якої-небудь організації чи установи називається радою (з наук.-попул. літ.);
Особливість української держави, що склалася за часів Б. Хмельницького, виявилася, зокрема, у виборності органів публічної влади та їх фактичній підзвітності виборцям з помітною роллю колегіальних установ – рад різних рівнів (з навч. літ.).
2. Який здійснюється спільно, групою осіб; спільний.
Органи держави відрізняються за територією, на якій вони діють (загальнодержавні й місцеві), за часом дії (постійні й тимчасові), за своїм складом (одноосібні й колегіальні) (з навч. літ.);
Розгляд справ в апеляційній та касаційній інстанціях відбувається лише у колегіальному порядку (з мови документів);
// В основі якого лежить здійснення чого-небудь спільними силами.
Діяльність на колегіальних засадах.
Значення в інших словниках
- колегіальний — колегіа́льний прикметник Орфографічний словник української мови
- колегіальний — -а, -е. 1》 Стос. до колегії (у 1, 2 знач.). Колегіальні установи. 2》 Який здійснюється спільно, групою осіб. Колегіальні ухвали. || В основі якого лежить здійснення чого-небудь спільними силами. || Товариський. Великий тлумачний словник сучасної мови
- колегіальний — колегіа́льний (лат. collegialis) 1. Товариський. 2. Той, що його здійснює спільно, група осіб, колегія. Словник іншомовних слів Мельничука
- колегіальний — СПІ́ЛЬНИЙ (який виконується, здійснюється, проявляється усіма — в суспільстві, групі, колективі), КОЛЕКТИ́ВНИЙ, СУКУ́ПНИЙ, ГУРТОВИ́Й, СУМІ́СНИЙ, ЗГРА́ЙНИЙ поет.; ГРУПОВИ́Й (який здійснюється групою осіб); КОЛЕГІА́ЛЬНИЙ (перев. про ухвалу, обговорення і... Словник синонімів української мови
- колегіальний — КОЛЕГІА́ЛЬНИЙ, а, е. 1. Стос. до колегії (у 1, 2 знач.). Колегіальні установи. 2. Який здійснюється спільно, групою осіб. Колегіальні ухвали; Колегіальне розв’язування питання; // В основі якого лежить здійснення чого-небудь спільними силами. Словник української мови в 11 томах