1. Словник української мови в 11 томах

колегіальний

КОЛЕГІА́ЛЬНИЙ, а, е.

1. Стос. до колегії (у 1, 2 знач.).

Колегіальні установи.

2. Який здійснюється спільно, групою осіб.

Колегіальні ухвали; Колегіальне розв’язування питання;

// В основі якого лежить здійснення чого-небудь спільними силами.

Вони [партійні комітети] будують свою діяльність на колегіальних засадах (Рад. Укр., 1.ХІІ 1961, 1).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. колегіальний — колегіа́льний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. колегіальний — -а, -е. 1》 Стос. до колегії (у 1, 2 знач.). Колегіальні установи. 2》 Який здійснюється спільно, групою осіб. Колегіальні ухвали. || В основі якого лежить здійснення чого-небудь спільними силами. || Товариський. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. колегіальний — КОЛЕГІА́ЛЬНИЙ, а, е. 1. Стос. до колегії (у 1, 2 знач.). Колегіальний орган якої-небудь організації чи установи називається радою (з наук.-попул. літ.); Особливість української держави, що склалася за часів... Словник української мови у 20 томах
  4. колегіальний — колегіа́льний (лат. collegialis) 1. Товариський. 2. Той, що його здійснює спільно, група осіб, колегія. Словник іншомовних слів Мельничука
  5. колегіальний — СПІ́ЛЬНИЙ (який виконується, здійснюється, проявляється усіма — в суспільстві, групі, колективі), КОЛЕКТИ́ВНИЙ, СУКУ́ПНИЙ, ГУРТОВИ́Й, СУМІ́СНИЙ, ЗГРА́ЙНИЙ поет.; ГРУПОВИ́Й (який здійснюється групою осіб); КОЛЕГІА́ЛЬНИЙ (перев. про ухвалу, обговорення і... Словник синонімів української мови