колективізм

КОЛЕКТИВІ́ЗМ, у, ч.

Спільність, колективні засади як принцип суспільного життя і діяльності людей.

Хома, який умів з кожного покепкувати, водночас викликав і загальну симпатію до себе своїм гумором та затятим колективізмом, що, здається, вже сидів йому в крові (О. Гончар);

– Карле Івановичу, ви егоїст. У вас повністю відсутнє почуття колективізму (О. Чорногуз).

Значення в інших словниках

1. колективізм — колективі́зм іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. колективізм — Переслідування мети спільної діяльності, яка часто, хоч і не обов’язково, здійснюється на рівні нації як найбільшого колективу і через діяльність держави. Іноді цей термін уживають як синонім поняття соціалізм.  Енциклопедія політичної думки
3. колективізм — -у, ч. Колективна співпраця як принцип громадського життя та діяльності людей; прот. індивідуалізм.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. колективізм — колективі́зм характерна риса соціалістичних і комуністичних суспільних відносин, яка полягає в усвідомленні вищості громадських інтересів над інтересами окремої особи, підпорядкування її діяльності інтересам колективу.  Словник іншомовних слів Мельничука
5. колективізм — Колективі́зм, -му, -мові  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. колективізм — КОЛЕКТИВІ́ЗМ, у, ч. Товариська співпраця, взаємна підтримка й допомога людей, що грунтується на свідомому підпорядкуванні особистих інтересів громадським. Радянська школа, піонерська організація..  Словник української мови в 11 томах