1. Словник української мови у 20 томах

колективізм

КОЛЕКТИВІ́ЗМ, у, ч.

Спільність, колективні засади як принцип суспільного життя і діяльності людей.

Хома, який умів з кожного покепкувати, водночас викликав і загальну симпатію до себе своїм гумором та затятим колективізмом, що, здається, вже сидів йому в крові (О. Гончар);

– Карле Івановичу, ви егоїст. У вас повністю відсутнє почуття колективізму (О. Чорногуз).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. колективізм — колективі́зм іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. колективізм — Переслідування мети спільної діяльності, яка часто, хоч і не обов’язково, здійснюється на рівні нації як найбільшого колективу і через діяльність держави. Іноді цей термін уживають як синонім поняття соціалізм. Енциклопедія політичної думки
  3. колективізм — -у, ч. Колективна співпраця як принцип громадського життя та діяльності людей; прот. індивідуалізм. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. колективізм — колективі́зм характерна риса соціалістичних і комуністичних суспільних відносин, яка полягає в усвідомленні вищості громадських інтересів над інтересами окремої особи, підпорядкування її діяльності інтересам колективу. Словник іншомовних слів Мельничука
  5. колективізм — Колективі́зм, -му, -мові Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. колективізм — КОЛЕКТИВІ́ЗМ, у, ч. Товариська співпраця, взаємна підтримка й допомога людей, що грунтується на свідомому підпорядкуванні особистих інтересів громадським. Радянська школа, піонерська організація.. Словник української мови в 11 томах