колективізм
КОЛЕКТИВІ́ЗМ, у, ч. Товариська співпраця, взаємна підтримка й допомога людей, що грунтується на свідомому підпорядкуванні особистих інтересів громадським.
Радянська школа, піонерська організація.. виховують у дітей почуття колективізму, взаємодопомоги (Донч., VI, 1957, 600);
Однією з основних рис, що визначають духовне обличчя радянської людини, однією з норм життя нашого суспільства є колективізм і товариська взаємодопомога (Ком. Укр., 2, 1962, 35).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- колективізм — колективі́зм іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- колективізм — Переслідування мети спільної діяльності, яка часто, хоч і не обов’язково, здійснюється на рівні нації як найбільшого колективу і через діяльність держави. Іноді цей термін уживають як синонім поняття соціалізм. Енциклопедія політичної думки
- колективізм — -у, ч. Колективна співпраця як принцип громадського життя та діяльності людей; прот. індивідуалізм. Великий тлумачний словник сучасної мови
- колективізм — КОЛЕКТИВІ́ЗМ, у, ч. Спільність, колективні засади як принцип суспільного життя і діяльності людей. Хома, який умів з кожного покепкувати, водночас викликав і загальну симпатію до себе своїм гумором та затятим колективізмом, що, здається... Словник української мови у 20 томах
- колективізм — колективі́зм характерна риса соціалістичних і комуністичних суспільних відносин, яка полягає в усвідомленні вищості громадських інтересів над інтересами окремої особи, підпорядкування її діяльності інтересам колективу. Словник іншомовних слів Мельничука
- колективізм — Колективі́зм, -му, -мові Правописний словник Голоскевича (1929 р.)