1. Словник української мови в 11 томах

колективізація

КОЛЕКТИВІЗА́ЦІЯ, ї, ж. Об’єднання одноосібних селянських господарств у великі соціалістичні господарства — колгоспи.

Колективізація назавжди визволила село від куркульської кабали, від класового розшарування, від розорення і злиднів (Програма КПРС, 1961, 12);

— Приїхав він у наше село як двадцятип’ятитисячний колективізацію проводити (Тют., Вир, 1964, 167).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. колективізація — колективіза́ція іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. колективізація — [колеиктиев'ізац'ійа] -йі, ор. -йеійу Орфоепічний словник української мови
  3. колективізація — -ї, ж., іст. Об'єднання одноосібних селянських господарств у великі господарства – колгоспи. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. колективізація — КОЛЕКТИВІЗА́ЦІЯ, ї, ж., іст. Об'єднання одноосібних селянських господарств у колгоспи. Колись, ще до колективізації, двір і будівлі .. належали заможному баєві (Б. Словник української мови у 20 томах
  5. колективізація — колективіза́ція (від лат. collectivus – збірний) усуспільнення; ¤ К. сільського господарства... Словник іншомовних слів Мельничука
  6. колективізація — Об'єднання індивідуальних селянських господарств у спілки, що спираються на колективну власність на засоби виробництва; у СРСР суцільна примусова к. була проведена 1929-34; в УСРР вже до 1932 колективізовано бл. Універсальний словник-енциклопедія
  7. колективізація — Колективіза́ція, -ції, -цією Правописний словник Голоскевича (1929 р.)