1. Словник української мови у 20 томах

колективізація

КОЛЕКТИВІЗА́ЦІЯ, ї, ж., іст.

Об'єднання одноосібних селянських господарств у колгоспи.

Колись, ще до колективізації, двір і будівлі .. належали заможному баєві (Б. Антоненко-Давидович);

– Приїхав він у наше село як двадцятип'ятитисячник колективізацію проводити (Григорій Тютюнник);

Насильницька колективізація;

// Взагалі усуспільнення чого-небудь.

Колективізація господарства.

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. колективізація — колективіза́ція іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. колективізація — [колеиктиев'ізац'ійа] -йі, ор. -йеійу Орфоепічний словник української мови
  3. колективізація — -ї, ж., іст. Об'єднання одноосібних селянських господарств у великі господарства – колгоспи. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. колективізація — колективіза́ція (від лат. collectivus – збірний) усуспільнення; ¤ К. сільського господарства... Словник іншомовних слів Мельничука
  5. колективізація — Об'єднання індивідуальних селянських господарств у спілки, що спираються на колективну власність на засоби виробництва; у СРСР суцільна примусова к. була проведена 1929-34; в УСРР вже до 1932 колективізовано бл. Універсальний словник-енциклопедія
  6. колективізація — Колективіза́ція, -ції, -цією Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. колективізація — КОЛЕКТИВІЗА́ЦІЯ, ї, ж. Об’єднання одноосібних селянських господарств у великі соціалістичні господарства — колгоспи. Колективізація назавжди визволила село від куркульської кабали, від класового розшарування, від розорення і злиднів (Програма КПРС... Словник української мови в 11 томах