коливнутися
КОЛИВНУ́ТИСЯ, ну́ся, не́шся, док.
1. Однокр. до колива́тися 1.
Не доходячи до Макара, раптом коливнулась [курка] і повалилася на землю (С. Добровольський);
Коливнувся – торк-торк – поплавок і нагло, обриваючи щось біля серця, зник у вишневій воді (М. Стельмах).
2. Те саме, що ворухну́тися.
Якусь часинку щось схоже на зрадливу байдужість коливнулося у серці (Н. Рибак).
Словник української мови (СУМ-20)