коливнутися
КОЛИВНУ́ТИСЯ, ну́ся, не́шся, док.
1. Однокр. до колива́тися 1.
Не доходячи до Макара, раптом коливнулась [курка] і повалилася на землю (Добр., Тече річка.., 1961, 42).
2. перен. Те саме, що ворухну́тися.
Якусь часинку щось схоже на зрадливу байдужість коливнулося у серці (Рибак, Час.., 1960, 819).
Словник української мови (СУМ-11)