коливо
КО́ЛИВО, а, с., церк. Поминальна кутя чи каша з пшениці, рису і т. ін. із солодкою підливою.
От тільки коржиків та колива з ситою На поминках душа.. лизне! (Г.-Арт., Байки.., 1958, 128);
На вікні стояло коливо — кутя і підсолоджена вода для Олофірової душі (Донч., III, 1956, 108).
Словник української мови (СУМ-11)