колихання
КОЛИХА́ННЯ, я, с.
Дія за знач. колиха́ти і колиха́тися.
Безнастанне колихання [пароплава] хутко навело сон (Мирослав Ірчан);
Студений вітер б'є в холодні вікна, І олов'яний важко дише став. Так, знов душа замерзне, знов одвикне Од радісного колихання трав (М. Рильський);
Безвидне море колише всесвіт. Нема кінця-краю тому остогидлому колиханню (О. Бердник);
Почало світати .. Ледь рожева зоря над засніженими білими вершинами, тихе сяйво, тихе колихання тонких гілок (І. Карпа).
Словник української мови (СУМ-20)