колихатися
КОЛИХА́ТИСЯ, колишу́ся, коли́шешся і рідко колиха́юся, колиха́єшся; наказ. сп. колиши́ся; недок.
1. Злегка рухатися, гойдатися з боку в бік або зверху вниз під дією чого-небудь (перев. про висячі, гнучкі та інші предмети).
Над тим проходом на довгому дроті колихався цілий оберемок цвітних ліхтарів (Панас Мирний);
Буяла грубою густою верствою зелені .. конюшина; а далі за нею простяглися лани збіжжя, яке легко й ритмічно колихалося під такт подихів леготу (О. Кобилянська);
Колихаються колоски легко і мило; з ними такий щирий і зворушливий настрій віє! (В. Барка);
Перед сценою .. колихалась пошита з ряден завіса (М. Стельмах);
// Розгойдуватися на чомусь гнучкому.
На гілках калини пташки колихались (Я. Щоголів);
Часто сняться твої [гречки] лани, Білосніжні і медвянисті, Де тоненькі шершаві бджоли Колихаються на вітрах (А. Малишко);
// Злегка гойдатися на або у чому-небудь для розваги, заспокоєння.
Мавка, зачарована, тихо колишеться, а в очах якась туга аж до сліз (Леся Українка);
Князь сидів віддалік у кріслі-качалці й колихався, курячи сигарету (Г. Хоткевич);
І голову до узголів'я гну, і гнусь душею, поглядом, губами туди, де, ніби глечик молока, синок колишеться в своїй колисці, скидаючись вві сні... (В. Стус);
* Образно. Сад колихався солодко на гойдалцi тишини (І. Драч);
// Злегка гойдатися під дією води (про водну поверхню, хвилі, предмети на воді і т. ін.).
Сонце зайшло за гори. Багряне море колихалось на заході (С. Скляренко);
На рейді колихались кораблі (І. Муратов);
Колихаючись на гребенях високої хвилi, вiн [човен] минув Чортову скелю, зайшов у малесеньку бухту (О. Бердник);
// Мигтіти, мерехтіти (про світло, вогонь і т. ін.).
Колихається полум'я свічок, – вони тепер видаються язичками прозорого золота, що зберігають прекрасний металічний блиск (В. Барка);
Ненко повільно ходив з кутка в куток, від того світло свічки блимало, колихалося, і мерехтливі тіні снувалися довкола (В. Малик).
2. Похитуватися стоячи або на ходу (від утоми, поштовхів і т. ін.).
Як крюк [ключ] журавлів, тихо-помалу сунуть вони [люди] уперед та вперед, колишучись-хитаючись (Панас Мирний);
// Хитатися у такт роботи, пісні і т. ін.
Христя .. знову почала кришити зілля, колишучись коло вікна (Панас Мирний);
Кузь, колихаючись із сестричками то в один бік, то в другий, густим .. голосом заспівав (П. Тичина);
Почепилися [хлопці] руками за рамена й колихалися в крок (Ірина Вільде);
// Хитатися з боку на бік, їдучи верхи на коні, верблюді і т. ін. або рухаючись на колесах.
– Так, так, – заключив він, уже колишучись в своїй легкій бричці на ресорах долі бориславською улицею, – діла мої йдуть дуже добре (І. Франко);
Похитує вагон, я злегка колихаюсь (М. Івченко);
Я лежу на возі горілиць і зорі лічу, віз колихається, конюшина пахне (М. Томчаній);
Колишеться візок з боку на бік, підстрибують колеса на лісовій дорозі (А. Хижняк).
Словник української мови (СУМ-20)