колихатися

КОЛИХА́ТИСЯ, колишу́ся, коли́шешся і рідко колиха́юся, колиха́єшся; наказ. сп. колиши́ся; недок.

1. Злегка рухатися, гойдатися з боку в бік або зверху вниз під дією чого-небудь (перев. про висячі, гнучкі та інші предмети).

Над тим проходом на довгому дроті колихався цілий оберемок цвітних ліхтарів (Панас Мирний);

Буяла грубою густою верствою зелені .. конюшина; а далі за нею простяглися лани збіжжя, яке легко й ритмічно колихалося під такт подихів леготу (О. Кобилянська);

Колихаються колоски легко і мило; з ними такий щирий і зворушливий настрій віє! (В. Барка);

Перед сценою .. колихалась пошита з ряден завіса (М. Стельмах);

// Розгойдуватися на чомусь гнучкому.

На гілках калини пташки колихались (Я. Щоголів);

Часто сняться твої [гречки] лани, Білосніжні і медвянисті, Де тоненькі шершаві бджоли Колихаються на вітрах (А. Малишко);

// Злегка гойдатися на або у чому-небудь для розваги, заспокоєння.

Мавка, зачарована, тихо колишеться, а в очах якась туга аж до сліз (Леся Українка);

Князь сидів віддалік у кріслі-качалці й колихався, курячи сигарету (Г. Хоткевич);

І голову до узголів'я гну, і гнусь душею, поглядом, губами туди, де, ніби глечик молока, синок колишеться в своїй колисці, скидаючись вві сні... (В. Стус);

* Образно. Сад колихався солодко на гойдалцi тишини (І. Драч);

// Злегка гойдатися під дією води (про водну поверхню, хвилі, предмети на воді і т. ін.).

Сонце зайшло за гори. Багряне море колихалось на заході (С. Скляренко);

На рейді колихались кораблі (І. Муратов);

Колихаючись на гребенях високої хвилi, вiн [човен] минув Чортову скелю, зайшов у малесеньку бухту (О. Бердник);

// Мигтіти, мерехтіти (про світло, вогонь і т. ін.).

Колихається полум'я свічок, – вони тепер видаються язичками прозорого золота, що зберігають прекрасний металічний блиск (В. Барка);

Ненко повільно ходив з кутка в куток, від того світло свічки блимало, колихалося, і мерехтливі тіні снувалися довкола (В. Малик).

2. Похитуватися стоячи або на ходу (від утоми, поштовхів і т. ін.).

Як крюк [ключ] журавлів, тихо-помалу сунуть вони [люди] уперед та вперед, колишучись-хитаючись (Панас Мирний);

// Хитатися у такт роботи, пісні і т. ін.

Христя .. знову почала кришити зілля, колишучись коло вікна (Панас Мирний);

Кузь, колихаючись із сестричками то в один бік, то в другий, густим .. голосом заспівав (П. Тичина);

Почепилися [хлопці] руками за рамена й колихалися в крок (Ірина Вільде);

// Хитатися з боку на бік, їдучи верхи на коні, верблюді і т. ін. або рухаючись на колесах.

– Так, так, – заключив він, уже колишучись в своїй легкій бричці на ресорах долі бориславською улицею, – діла мої йдуть дуже добре (І. Франко);

Похитує вагон, я злегка колихаюсь (М. Івченко);

Я лежу на возі горілиць і зорі лічу, віз колихається, конюшина пахне (М. Томчаній);

Колишеться візок з боку на бік, підстрибують колеса на лісовій дорозі (А. Хижняк).