колихатися

КОЛИХА́ТИСЯ, колишу́ся, коли́шешся і рідко колиха́юся, колиха́єшся; наказ. сп. колиши́ся; недок.

1. Злегка гойдатися під дією чого-небудь (про висячі, гнучкі та ін. предмети).

Над тим проходом на довгому дроті колихався цілий оберемок цвітних ліхтарів (Мирний, III, 1954, 260);

Буяла грубою густою верствою зелені.. конюшина; а далі за нею простяглися лани збіжжя, яке легко й ритмічно колихалося під такт подихів леготу (Коб., II, 1956, 52);

Дерева тішаться сміхом дітлахів, аж гілки колишуться з низу до верхів (Забіла, У.. світ, 1960, 71);

// Про водну поверхню, хвилі, предмети на воді.

Колишеться море Поверх Ненаситця (С. Ол., Вибр., 1957, 32);

На рейді колихались кораблі (Мур., Повість.., 1948, 3);

// Злегка гойдатися на (в) чому-небудь для розваги, заспокоєння.

На гілках калини Пташки колихались (Щог., Поезії, 256);

Наче мала дитина, ви починаєте бавитись серед води — то ляжете На спину і колишетесь на тихій хвилі, задивляючись у синє небо, то.. перекидаєтесь на груди (Мирний, IV, 1955, 317);

Князь сидів віддалік у кріслі-качалці й колихався, курячи сигарету (Хотк., І, 1966, 118).

2. Похитуватися на ходу (від утоми, хвороби і т. ін.).

Як крюк журавлів, тихо-помалу сунуть вони [люди] уперед та вперед, колишучись-хитаючись (Мирний, І, 1954, 345);

// Хитатися у такт роботи, пісні і т. ін.

Христя.. знову почала кришити зілля, колишучись коло вікна (Мирний, 1, 1954, 239);

Кузь, колихаючись із сестричками то в один бік, то в другий, густим.. голосом заспівав (Тич., І, 1957, 259);

// Хитатися з боку на бік, рухаючись на колесах.

Колишеться візок з боку на бік, підстрибують колеса на лісовій дорозі (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 186);

Я лежу на возі горілиць і зорі лічу, віз колихається, конюшина пахне (Томч., Готель.., 1960, 57).