коловорот
КО́ЛО́ВОРОТ¹, а, ч.
1. Інструмент для ручного свердління отворів у дереві, іноді в металі.
Коловорот має ручку у формі скоби та патрон для затискання свердел чи інших знарядь, які під час їхнього використання потребують обертання навколо осі та прикладення осьового зусилля (з наук.-попул. літ.);
Поблизу дирчить коловорот – там щось мурують на зиму (О. Забужко).
2. Вантажопідйомний пристрій у вигляді вала з ручкою, на який намотується канат чи ланцюг.
Біля колодязя Олянчина мати тягне воду. І так знайомо рипить коловорот (А. Головко);
Фараон Сесостріс удруге кинувся до пристрою, щоб опустити кам'яну плиту дверей униз, але схований у стіні коловорот вийшов з ладу, напевно, від вогню, що разом із димом уже вихоплювався крізь отвір у порозі (І. Білик);
Алі побачив -- просто попереду, на схилі берега, стоять два коловороти. А від них тягнуться товстенні линви з дерев'яними блоками до пошарпаного корабля, що притулився попід самісіньким берегом (Ю. Логвин).
КО́ЛО́ВОРОТ², у, ч., заст.
Ворота.
Тільки ступив він в коловорот, як назустріч йому вибіг чоловік (з казки);
Аж насилу перед вечір До села прибились. Відчиняють коловорот, Аж блукає гуска (С. Руданський).
КОЛО́ВОРОТ³, у, ч.
1. Сильний обертальний рух води, а також місце, де відбувається цей рух; вир.
Відчайдушно жестикулюючи руками, вона крутилася по хаті, як тріска, що потрапила в коловорот (С. Добровольський);
Річка, що створилася внизу, .. помітно збільшувалася, її потоки перекочували важке каміння і кружляли його у коловоротах (В. Владко);
Старий човен.., трухлявий і замшілий від довгого лежання серед холодного каміння, крутився в пінявих коловоротах води (П. Загребельний).
2. кого, чого, який, перен. Стрімкий, безупинний рух, безперервна зміна кого-, чого-небудь.
Верби, садки, гори наче женуться назад, у село, наче кружаться, обхоплені якимсь шаленим коловоротом... (М. Коцюбинський);
Перший час після петербурзького коловороту не міг звикнути Тарас до цієї тиші (О. Іваненко);
Пронизливе іржання, хропіння, вовче рикання й тупіт копит закрутились, закриті стовпом куряви, у несамовитому коловороті (Д. Білий).
Словник української мови (СУМ-20)