колонізований
КОЛОНІЗО́ВАНИЙ, а, е.
Дієпр. пас. до колонізува́ти.
Інки, майя, ацтеки – це народи, які населяли Південну і Центральну Америку, до того, як цей континент був відкритий і колонізований європейцями (із журн.);
– Наша обсерваторія відкрила, що Фобос і Деймос – супутники Марса – теж були колонізовані. Там відкриті гігантські будівлі. Вони спостерігаються в телескоп (О. Бердник);
Безмежні простори східноєвропейської рівнини, колонізовані русичами, були слабко пов'язані між собою і економічно, і політично, слабо відчували і владу Києва (Р. Іванченко);
// колонізо́вано, безос., пред.
Після відкриття території Бразилії португальцями її було колонізовано Португалією. Корінне населення експлуатувалося на плантаціях цукрової тростини (з наук.-попул. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)