колонізований

КОЛОНІЗО́ВАНИЙ, а, е.

Дієпр. пас. до колонізува́ти.

Інки, майя, ацтеки – це народи, які населяли Південну і Центральну Америку, до того, як цей континент був відкритий і колонізований європейцями (із журн.);

– Наша обсерваторія відкрила, що Фобос і Деймос – супутники Марса – теж були колонізовані. Там відкриті гігантські будівлі. Вони спостерігаються в телескоп (О. Бердник);

Безмежні простори східноєвропейської рівнини, колонізовані русичами, були слабко пов'язані між собою і економічно, і політично, слабо відчували і владу Києва (Р. Іванченко);

// колонізо́вано, безос., пред.

Після відкриття території Бразилії португальцями її було колонізовано Португалією. Корінне населення експлуатувалося на плантаціях цукрової тростини (з наук.-попул. літ.).