1. Словник української мови в 11 томах

колонізований

КОЛОНІЗО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до колонізува́ти.

На півдні, на Волконському півострові, колонізованому слов’янськими племенами в жорстокій боротьбі з Візантією, виник ряд південнослов’янських держав (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 356).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. колонізований — колонізо́ваний дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. колонізований — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до колонізувати. || колонізовано, безос. присудк. сл. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. колонізований — КОЛОНІЗО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до колонізува́ти. Інки, майя, ацтеки – це народи, які населяли Південну і Центральну Америку, до того, як цей континент був відкритий і колонізований європейцями (із журн. Словник української мови у 20 томах
  4. колонізований — Колонізо́ваний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)