колонізація

КОЛОНІЗА́ЦІЯ, ї, ж.

1. Захоплення якої-небудь країни чи області та насильницьке перетворення її на колонію (у 1 знач.).

Бажаючи не відстати від своїх старших партнерів по майбутній колонізації України, греки до весни прислали на Південь десятки тисяч війська (О. Гончар);

Хвиля польської колонізації починається із загарбанням у XIV ст. Галицько-Волинського князівства (з наук. літ.).

2. Заселення й освоєння вільних територій.

Час минав, і настала пора, коли знову почалися розмови про колонізацію інших, безлюдних планет (М. Білкун);

Дід та батько доктора Анґера були одними з засновників Нойдорфа, куди перебралися з Південної Німеччини в 1783 році, у часи Йосифінської колонізації (Ю. Андрухович);

Почалася колонізація Закубання. Козаки-чорноморці заселяли нові місця, засновували станиці й хутори (Д. Білий);

// біол. Поширення організмів на новій території, новому середовищі.

Живі організми здійснюють колонізацію територій з іншим кліматом, населених іншими істотами, займають нові екологічні ніші, пристосовуються до незвичної їжі (з наук. літ.).