колоритний
КОЛОРИ́ТНИЙ, а, е.
1. Який відзначається майстерним співвідношенням фарб, кольорів (про картину, фреску і т. ін.).
Перед моїми очима майнули, мов мрія, картини Маккарта, .. картини колоритні, іскряні, свіжі (І. Нечуй-Левицький);
// Барвистий.
Колоритними хустками обвішані усі ятки знизу доверху, до самих стель (І. Нечуй-Левицький).
2. перен. Своєрідний, характерний, яскравий.
Ви почули б з її густо нафарбованих вуст такий колоритний, такий жахливий суржик, якого навіть у нас на Куренівському птичому ринку не завжди почуєш (Ф. Маківчук);
Колоритна Ягничева постать дедалі мовби повніше розкривалась капітанові та його замполітові своєю суттю, ця людина чимось важливим імпонувала їм обом (О. Гончар);
В яскравому козацькому вбранні з блискучою зброєю колоритні запорожці були бажаними гостями у палацах катерининських сановників (Д. Білий).
Словник української мови (СУМ-20)