колоситися
КОЛОСИ́ТИСЯ, ло́ситься, недок.
Виростаючи, утворювати колосся (про злаки).
Все то панське добро, колись по йому [ньому] колосилося жито – тепер тільки будяки червоніють (Панас Мирний);
Далі був глибокий яр, за ним колосились жита, починався лісок (М. Шеремет);
Вони опинилися на відкритій сонцю просторій галявині, зарослій пирієм, що починав колоситися (С. Чорнобривець);
Виростають ліси, квітчаються розмаїтими килимами поля і луки, колосяться ниви, звеселяють людські серця дивовижним багатством (О. Бердник);
// Виднітися колосками.
Округи мене то жито половіє, а в житі купка льону голубо цвіте; то ячмінь колоситься; оддалеки гайок синіє (Марко Вовчок);
Далі був глибокий яр, за ним колосились жита, починався лісок (М. Шеремет).
Словник української мови (СУМ-20)