колоситися
КОЛОСИ́ТИСЯ, о́ситься, недок. Викидати колос.
Все то панське добро, колись по йому колосилося жито..— тепер тільки будяки червоніють (Мирний, IV, 1955, 208);
Вони опинилися на відкритій сонцю просторій галявині, зарослій пирієм, що починав колоситися (Чорн., Визвол. земля, 1959, 63);
*Образно. Тут, на цій не раз скропленій потом і кров’ю землі, виростала і колосилась наша сила (Цюпа, Україна.., 1960, 5);
// Виднітися колосками.
Округи мене то жито половіє, а в житі купка льону голубо цвіте; то ячмінь колоситься; оддалеки гайок синіє (Вовчок, І, 1955, 8);
Далі був глибокий яр, за ним колосились жита, починався лісок (Шер., Перші загони, 1939, 62).
Словник української мови (СУМ-11)