колосковий

КОЛОСКО́ВИЙ, а, е. Прикм. до колосо́к.

Сухим металевим дзвоном подзвонює туге колосся; колосковими хвилями переливаються жита (Гончар, Людина.., 1960, 90);

// Який має суцвіття у вигляді колоска.

Колгоспи і радгоспи Кримської області першими в республіці приступили до збирання колоскових культур (Рад. Укр., 3.VІІ 1957, 1);

// у знач. ім. колоско́ві, вих, мн. Те саме, що колосові́ ( див. колосови́й).

Комплексне збирання колоскових відіграє величезну роль у підвищенні культури землеробства (Рад. Укр., 17.УІІ 1962, 2);

— Так, на сьогоднішній день в колгоспі ми маємо, — читав Силін. — Урожай колоскових на круг по двадцять шість центнерів (Автом., В. Кошик, 1954, 287).

Значення в інших словниках

1. колосковий — колоско́вий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. колосковий — -а, -е. Прикм. до колосок. || Який має суцвіття у вигляді колоска. || у знач. ім. колоскові, -вих, мн. Те саме, що колосові (див. колосовий).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. колосковий — КОЛОСКО́ВИЙ, а, е. Стос. до колоска. Зібравши збіжжя з нив і овочі в садах, люди святкували обжинки. Жниці-цариці з колосковими вінками додому поверталися (Б.  Словник української мови у 20 томах