колоша

КОЛО́ША¹, і, ж., діал.

Холоша.

А інший, голову .. задравши, Пряменько витягнувсь та й скочив через тин, Та як же врізався об землю, вражий син, Колошу розідравши (Є. Гребінка);

Гість скинув колоші й підвівся (І. Нечуй-Левицький);

Я рішуче встаю, підкочую колоші (Г. Косинка).

КОЛО́ША², і, ж., спец.

Певна кількість матеріалу (руди, палива, вапняку і т. ін.), що засипається за один раз у доменну піч, вагранку і т. ін.

У великий конус через малий конус засипають певну кількість шихтових матеріалів, які утворюють, так звану колошу. В процесі опускання великого конуса колоша падає в піч (з наук. літ.);

Шихту, яку називають робочою колошою, завантажують з колошникової площадки (з навч. літ.).

Значення в інших словниках

1. колоша — коло́ша іменник жіночого роду для домни тощо  Орфографічний словник української мови
2. колоша — див. штанина  Словник синонімів Вусика
3. колоша — I -і, ж., діал. Холоша. II -і, ж., спец. Певна кількість матеріалу (руди, палива, вапняку і т. ін.), що засипається за один раз у доменну піч, вагранку тощо.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. колоша — Штанина  Словник чужослів Павло Штепа
5. колоша — Коло́ша, звич. холо́ша, -ші, -ші, -шею; -ло́ші, -ло́ш (штанина)  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. колоша — КОЛО́ША¹, і, ж., діал. Холоша. А інший, голову.. задравши, Пряменько витягнувсь та й скочив через тин, Та як же врізався об землю, вражий син. Колошу розідравши (Греб., І, 1957, 80). КОЛО́ША², і, ж,, спец.  Словник української мови в 11 томах
7. колоша — Коло́ша, -ші ж. = холоша. Ном. № 7225.  Словник української мови Грінченка