колчан

КОЛЧА́Н, а́, ч., іст.

Шкіряна або дерев'яна сумка, чохол для стріл.

Також і плечі укрив відвертаючим горе залізом Муж той страшний; на ремені колчан через плечі накинув, В нім стріл багато було страховинних, смерті насіння, Смерті, що голос усім відбира (І. Франко);

Йшли лучники, сховавши в колчани Рій бистрих стріл – разючий дощ війни (М. Бажан).

Значення в інших словниках

1. колчан — колча́н іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. колчан — -а, ч., іст. Шкіряна або дерев'яна сумка, чохол для стріл.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. колчан — САГАЙДА́К (шкіряний або дерев'яний чохол для стріл), КОЛЧА́Н, ТУ́ЛА заст. Замало стріл в моїм сагайдаку (Д. Павличко); Йшли лучники, сховавши в колчани Рій бистрих стріл (М. Бажан); За спиною у них висіли тули з стрілами (А. Хижняк).  Словник синонімів української мови
4. колчан — КОЛЧА́Н, а́, ч., іст. Шкіряна або дерев’яна сумка, чохол для стріл. Йшли лучники, сховавши в колчани Рій бистрих стріл — разючий дощ війни (Бажан, Нашому юнацтву, 1950, 150).  Словник української мови в 11 томах