кольористий
КОЛЬОРИ́СТИЙ, а, е, розм.
Те саме, що барви́стий.
[Панна:] Уві сні я часто бачу себе у таких світлих та кольористих убраннях, яких в дійсності ніколи й не бачила на собі (С. Васильченко);
Перед будинком розстилався невеличкий квітничок: десяток кольористих клумб і жовті стежки між ними (Ю. Смолич);
Книжковий скарб, кольористий спинками, збився також по кутках, а далі піднявся, спираючись на вузькі полички, по всіх стінах, аж до стелі (В. Барка).
Словник української мови (СУМ-20)