кольчужний
КОЛЬЧУ́ЖНИЙ, а, е.
1. Прикм. до кольчу́га.
В кольчужні кільця дівчина вплете Свого волосся пасмо золоте (М. Бажан).
2. Який складається з кілець, кільчастий.
Воронець грудьми, прикритими кольчужною сіткою, розштовхував низькорослих коней степовиків, копитами вдавлював у землю тіла поранених чи вибитих із сідла ворожих воїнів (В. Малик);
Ротоблуде, клятволамцю! Хай замовкне твій язик! Твій шолом кольчужний миттю я зімну, немов башлик (М. Бажан, пер. з тв. Ш. Руставелі).
Словник української мови (СУМ-20)