кольє
КОЛЬЄ́, невідм., с.
Намисто з коштовних каменів, перлів, перев. з підвісками.
Прекрасної роботи кольє, браслети, дорогоцінні обручки .. Це, напевне, дістається їм [жінкам] тільки як подарунки (Ірина Вільде);
З сережок рубіновим сяєвом ллє, На зморщеній шиї – брильянтне [брильянтове] кольє (С. Воскрекасенко);
– Моя люба, як вам подобається це? – він змахнув руками, як фокусник, і в руках його опинилося чудове кольє (Валерій Шевчук).
Словник української мови (СУМ-20)