колюче
КОЛЮ́ЧЕ.
Присл. до колю́чий.
Рясні сльози колюче лоскотали в горлі й напливали великими горошинами (М. Івченко);
– На темній вощині бджоли менше споживають меду. Яків колюче посміхається: – А нема такої вощини, щоб зовсім бджоли нічого не їли? (М. Стельмах);
Дівчина .. колюче дивилась на Кіндрата Дорофійовича (В. Логвиненко).
Словник української мови (СУМ-20)