колюче
КОЛЮ́ЧЕ. Присл. до колю́чий.
— На темній вощині бджоли менше споживають меду. Яків колюче посміхається: — А нема такої вощини, щоб зовсім бджоли нічого не їли? (Стельмах,1,1962, 595);
Дівчина..колюче дивилась на Кіндрата Дорофійовича (Логв., Літа.., 1960,13).
Словник української мови (СУМ-11)