колінко

КОЛІ́НКО, а, с.

Те саме, що колі́но 1.

Настя, вся тіпаючись, скочила з полу і стала на колінки... (Панас Мирний);

Но що се за велет потужний, Що гордо, мов ворог, підніс Чоло своє темне до сонця, А в землю по колінки вріс? (І. Франко);

Степан Никифорович захвилювався й почув, як йому підгинаються колінка (Б. Антоненко-Давидович);

За все життя вона бачила різані рани лише в кіно, а кров – лише з порізаного пальця та на розбитих колінках дітей, тож не знала, чи готова вона реагувати адекватно на вигляд справжньої крові (А. Кокотюха).

Значення в інших словниках

1. колінко — колі́нко іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. колінко — -а, с. Те саме, що коліно 1).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. колінко — КОЛІ́НКО, а, с. Те саме, що колі́но 1. Настя, вся тіпаючись, скочила з полу і стала на колінки… (Мирний, IV, 1955, 88); Но що се за велет потужний, Що гордо, мов ворог, підніс Чоло своє темне до сонця, А в землю по колінки вріс? (Фр., XIII, 1954, 102).  Словник української мови в 11 томах