колінко
КОЛІ́НКО, а, с. Те саме, що колі́но 1.
Настя, вся тіпаючись, скочила з полу і стала на колінки… (Мирний, IV, 1955, 88);
Но що се за велет потужний, Що гордо, мов ворог, підніс Чоло своє темне до сонця, А в землю по колінки вріс? (Фр., XIII, 1954, 102).
Словник української мови (СУМ-11)