колінкувати
КОЛІНКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., розм. Повзати на колінах (у 1 знач.).
Коли вранці під повітку прийшов Трохим і почав колінкувати, каятись, ..Мотря заплакала ще гірше (Панч, В дорозі, 1959, 192);
Може, він мав незвичайний вигляд, займався нечоловічою роботою — колінкуючи мив рядюгою підлогу (Речм., Весн. грози, 1961, 104).
Словник української мови (СУМ-11)