колінкувати

КОЛІНКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., розм.

1. Повзати на колінах (у 1 знач.).

Коли вранці під повітку прийшов Трохим і почав колінкувати, каятись, .. Мотря заплакала ще гірше (П. Панч);

Може, він мав незвичайний вигляд, займався нечоловічою роботою – колінкуючи мив рядюгою підлогу (В. Речмедін);

– Простіть! – По глиняній долівці Гаркуша колінкує від порога на середину хати (Є. Гуцало).

2. перед ким – чим, перен. Принижуватися, плазувати.

До всього й трималися [тиверці] достойно: бачили безвихідь свою, почувалися приреченими, а не хилились і не колінкували (Д. Міщенко);

Той син був трохи недолугий, тонкошиїй, слабкосилий, говорив писклявим голосом, мав лестиву вдачу – колінкував перед дужчим за себе (Ю. Мушкетик);

Я перед будь-якою владою завжди колінкував і колінкую, таким уже народився (В. Дрозд).

Значення в інших словниках

1. колінкувати — колінкува́ти дієслово недоконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. колінкувати — див. просити  Словник синонімів Вусика
3. колінкувати — -ую, -уєш, недок., розм. Повзати на колінах (у 1 знач.).  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. колінкувати — ПОВЗТИ́ (пересуватися поповзом у певному напрямку), ЛІ́ЗТИ, ПЛАЗУВА́ТИ, ПРОПОВЗА́ТИ (ПРОПО́ВЗУВАТИ рідше) (повз когось, щось); КОЛІНКУВА́ТИ розм. (на колінах); РАЧКУВА́ТИ розм. (спираючись на коліна і руки); ПЛАСТУВА́ТИ (на животі).  Словник синонімів української мови
5. колінкувати — КОЛІНКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., розм. Повзати на колінах (у 1 знач.). Коли вранці під повітку прийшов Трохим і почав колінкувати, каятись, ..  Словник української мови в 11 томах