колінкуватий
КОЛІНКУВА́ТИЙ, а, е.
Який складається з колін (у 3, 4 знач.).
Степан терпляче йшов уперед, лишаючи місто за виступами колінкуватого берега (В. Підмогильний);
Мовчки йшли вони вузькою колінкуватою вуличкою (З. Тулуб);
Од розчиненої кватирки відривається сіро-зелена постать солдата і прожогом кидається до тину, зарослого колінкуватою бузиною (П. Колесник).
Словник української мови (СУМ-20)