колінкуватий
КОЛІНКУВА́ТИЙ, а, е. Який складається з колін (у 3, 4 знач.).
Мовчки йшли вони вузькою колінкуватою вуличкою (Тулуб, Людолови, І, 1957, 153);
Од розчиненої кватирки відривається сіро-зелена постать солдата і прожогом кидається до тину, зарослого колінкуватою бузиною (Кол., На фронті.., 1959, 81).
Словник української мови (СУМ-11)