колінкування
КОЛІНКУВА́ННЯ, я, с.
Дія за знач. колінкува́ти.
Може, доскіпуватися будуть [прийдешні покоління] до кожної дрібниці й згадають колишнє колінкування отамана в Петровському... Але тоді, певно, згадають і його добрі, хай і малі, діла (Р. Іваничук);
Та ні благання, ані зойки тужні, Ні срібних сліз потоки, ні покірне Колінкування перед лютим батьком, – Ніщо йому не зворушило серця!! (І. Стешенко, пер. з тв. В. Шекспіра).
Словник української мови (СУМ-20)