колір

КО́ЛІР, льору, ч.

1. Світловий тон чого-небудь; забарвлення.

З шиї .. звисало важке глиняне намисто різних яскравих кольорів (Леся Українка);

Оксані – радість: мати одрізала з полотна хустку, а порошком пофарбувала в червоний колір (А. Головко);

Зовнішній світ для нього погас, горів тільки вогонь усередині – його власний світ, переливаючись усіма кольорами веселкового спектру (І. Багряний);

А поміж зорями вже виростає ніжно-блакитна сфера. Та ні – вона зеленаво-золотиста. Чи аквамаринова, кольору морської води (О. Бердник);

Два кольори мої, два кольори, Оба на полотні, в душі моїй оба, Два кольори мої, два кольори: Червоне – то любов, а чорне – то журба.... (Д. Павличко).

2. перев. мн., перен. Виражальні засоби мови, музики, сценічного мистецтва і т. ін.

Громада розписувала темними кольорами панів (Панас Мирний);

Ce перша повість Золя, в котрій майже нема романічної зав'язки і розв'язки, але зате широкими рисами і незвичайно яркими кольорами змальовано типові сцени політичного життя (І. Франко).

Гра́ти (перелива́тися) всіма́ кольора́ми (ба́рвами) весе́лки (ра́йдуги) див. гра́ти;

(1) Ко́льору ка́ви [з молоко́м] – кольору відповідного напою.

Вона жила зі старою, завжди хворою, бурчливою матір'ю та молодим пристойним племінником, студентом медицини, який мав новеньке авто кольору кави (У. Самчук);

Пухкеньке, кругленьке личко, гладко прилизана каштанова чуприна, старанно напрасований костюм кольору кави з молоком (М. Сиротюк);

Вода ще не очистилась i вiдливала кольором слабкої кави (Р. Андріяшик).

Значення в інших словниках

1. колір — (забарвлення чогось) барва, фарба, (худоби) масть.  Словник синонімів Полюги
2. колір — ко́лір іменник чоловічого роду * Але: два, три, чотири ко́льори́  Орфографічний словник української мови
3. колір — КОЛІР – КОЛЕР Колір, -льору. Світловий тон, забарвлення чогось; переважно у множині – виражальні засоби мови, музики, сценічного мистецтва тощо: червоний колір, малювати щось темними кольорами. Колер, -у, заст. Хвороба – рід сказу в коней.  Літературне слововживання
4. колір — Барва, забарвлення; (тварин) масть.  Словник синонімів Караванського
5. колір — [кол'ір] -л'ору, м. (на) -л'ор'і, мн. -л'ори, -л'оур'іў два кол'орие  Орфоепічний словник української мови
6. колір — -льору, ч. 1》 Світловий тон чого-небудь; забарвлення. Ахроматичні кольори — білий, сірий, чорний розрізняються лише за яскравістю. Додаткові кольори — два кольори, які при оптичному змішуванні дають ахроматичний колір.  Великий тлумачний словник сучасної мови
7. колір — Барва, див. кольоровий  Словник чужослів Павло Штепа
8. колір — Зорове відчуття, викликане світлом з різною довжиною хвилі — від 400 до 760 нм; прості (монохромні) к. — це к. з точно визначеною довжиною хвилі (напр., к. веселки); осн. к.: червоний, зелений, фіолетовий; доповняльні к. —...  Універсальний словник-енциклопедія
9. колір — КО́ЛІР (світловий тон чого-небудь), БА́РВА, ЗАБА́РВЛЕННЯ, ЗАБА́РВЛЕНІСТЬ, ОБА́РВЛЕННЯ, ФА́РБА розм., ОФА́РБЛЕННЯ розм.; МАСТЬ (забарвлення волосяного покриву тварини).  Словник синонімів української мови
10. колір — Ко́лір, -льору; ко́льори, -рів  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
11. колір — КО́ЛІР, льору, ч. 1. Світловий тон чого-небудь; забарвлення. З шиї.. звисало важке глиняне намисто різних яскравих кольорів (Л. Укр.  Словник української мови в 11 томах
12. колір — (італ. — фарбування) Властивість об'єктів матеріального світу, що сприймається як усвідомлене зорове відчуття...  Архітектура і монументальне мистецтво
13. колір — Ко́лір, -ру м. Цвѣтъ. Санько розмалював той кружок усякими колірами. Ком. II. 85.  Словник української мови Грінченка