колінчити
КОЛІ́НЧИТИ, чу, чиш, недок., кого, діал.
Бити (у 2 знач.).
Вже він мене колінчив, колінчив після сього, а хата все-таки при дітях зосталася (Ганна Барвінок);
Він згадував з п'яним задоволенням, як бив образника, як душив його, вивертав, колінчив (В. Підмогильний);
– Я вже його одного разу за це [знущання над птахами] колінчив, колінчив, а він, бач, знову (Л. Юхвід).
Словник української мови (СУМ-20)