колінчити
КОЛІ́НЧИТИ, чу, чиш, недок., перех., діал. Бити.
Вже він мене колінчив, колінчив після сього, а хата все таки при дітях зосталася (Барв., Опов.., 1902, 302);
— Я вже його одного разу за це [знущання над птахами] колінчив, колінчив, а він, бач, знову (Юхвід, Оля, 1959, 35).
Словник української мови (СУМ-11)