колір
КО́ЛІР, льору, ч.
1. Світловий тон чого-небудь; забарвлення.
З шиї.. звисало важке глиняне намисто різних яскравих кольорів (Л. Укр., III, 1952, 712);
Оксані — радість: мати одрізала з полотна хустку, а порошком пофарбувала в червоний колір (Головко, І, 1957, 106);
*Образно. Боротьба йде не тільки на макро-арені, де політичні кольори досить чітко визначені, а й на мікро-арені людських душ (Вітч., 4, 1964, 151).
2. перев. мн., перен. Виражальні засоби мови, музики, сценічного мистецтва і т. ін.
Громада розписувала темними кольорами панів (Мирний, І, 1949, 378).
Словник української мови (СУМ-11)